17 травня пройде прем’єра фільму про депортацію кримських татар “1944”

Кінокомпанія Fresh Production Group і Міністерство інформаційної політики України представляють документальний повнометражний фільм “1944”. Про це йдеться на Prm.ua.

18 травня 1944 року перед 5-ю ранку в будинок кожного кримського татарина постукали. Чоловіки в цей час були ще на фронті, в Криму залишалися жінки, люди похилого віку і діти. Їх вивели з будинків, завантажили в товарні вагони, призначені для перевезення худоби, і висадили вже в Середній Азії й на Уралі. У фільмі історію депортації розповідають люди, які безпосередньо її пережили. Вони діляться своїми спогадами про дні депортації, про “товарняки”, про перші роки заслання, коли люди тисячами вмирали від голоду і хвороб, про те, як їм самим вдалося вижити в цих нелюдських умовах. В результаті було насильно вивезено 191 044 кримських татар, з яких 46% людей загинуло.

Режисери стрічки Фатіма Осман та Юнус Паша зробили все для того, щоб надати можливість глядачам України і світу більше дізнатися про жахіття 44-го року, дозволити людям відчути та розділити з ними біль історії – задля запобігання повторення подібного в майбутньому. Документальний фільм “1944” – це спроба показати й те, чого ще не знали раніше. Особисті історії, які є в родині кожного кримського татарина, повинні залишитися в пам’яті всіх наступних поколінь.

Перша історія, і головна сюжетна лінія – лінія автора, самої Фатіми. Вона знає про депортацію з перших вуст, і хоче розповісти її своїм дітям. Як вона народилася в засланні в 50-х; що про Крим знала зі слів родичів; і лише в зрілому віці вперше відвідала рідне село, звідки була вислана її сім’я.

Друга історія – історія Фетіє, батька якої розстріляли німці за допомогу партизанам. В ніч депортації вона була у подруги, в результаті висланої на Урал. Її мама опинилася в Узбекистані, і щоб віднайти свою сім’ю, ще дитиною, подолала довгий і страшний шлях.

Хатідже Куртасановій в 44-му виповнилося тільки 12 років. Вона була старшою з шістьох дітей. Батька забрали в трудармію, мати в ніч депортації перебувала в сусідньому селі. Майже півроку вона не мала змоги побачити своїх дітей через існуючий у той час комендантський режим. Коли їй все ж таки це вдалося, виявилося, що з шести дітей вижили лише троє. Інші загинули від голоду. Одразу після цього, наступного ранку, померла сама мати Хатідже, а услід за нею – ще одна сестричка. Свою єдину живу сестру, 12-річна Хатідже віднесла до дитбудинка, і таким чином врятувала її та себе від голодної смерті.

Картини Садиха Аджи-Селімова – це окрема документальна лінія фільму. Це реальні історії, свідком яких був сам Садих-бей: на них – рідні серцю кримські пейзажі, довгий шлях в місця заслання, вмираючі від голоду діти… Протягом 20 років, Садих Аджи-Селімов малював спогади, через них його переслідували спецслужби, але йому, якимось дивом, вдалося зберегти картини. Вони з’являються протягом усього фільму, показуючи історію депортації.

Урочиста прем’єра стрічки відбудеться 17 травня. Подія приурочена до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

Поділіться цим:
Google-реклама:
Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial