2 листопада відзначається 77-а річниця визволення сіл Ключове та Британи від нацистських загарбників

2 листопада виповнюється 77 річниця визволення сіл Ключове та Британи від нацистських загарбників. До цієї пам’ятної для новокаховчан дати музей історії міста підготував для сайту Online НК матеріал, в якому нагадує мешканцям громади про ті події та ціну, яку заплатили наші батьки та діди, весь народ України за волю та можливість жити на своїй землі.

ХТО ПОЛІГ ЗА ДНІПРО – БУДЕ ЖИТИ У ВІКАХ!

Героїчна епопея по звільненню України від німецьких окупантів тривала майже 2 роки, з 18 грудня 1942, коли був звільнений перший населений пункт Луганської області, до 28 жовтня 1944 року, коли радянські війська вийшли на західний кордон в Закарпатті. Територія Херсонщини була під окупацією з середини серпня 1941 до 16 березня 1944 року, або 2 роки і 7 місяців.

Її звільнення можна умовно поділити на 3 етапи. Після прориву військами 4-го Українського фронту генерала Ф.І.Толбухіна оборони німців на річці Молочній і звільнення 23 жовтня 1943 року Мелітополя, розпочалася Мелітопольсько-Каховська операція. На першому етапі йшли бої за територію між Дніпром і Каркінітською затокою Чорного моря.

Стрімко наступаючі радянські війська, звільнили з 1-го до 5 листопада 1943 року на Лівобережжі Херсонщини близько 240 населених пунктів. Саме тоді, 2 листопада наступаючі радянські війська звільнили села Ключове та Британи.

Другий етап звільнення Херсонщини позначений боями за два плацдарми. До 20-го грудня поблизу залізничної станції «Цюрупинськ», в районі озера «Вчорашнє», загарбники  утримували передмостні укріплення, так званий «Херсонський плацдарм». Його площа до 100 кв. км., чотири ряди глибоких траншей з численними дзотами і бліндажами, 6-8 рейковими перекриттями. Плацдарм перекривав вихід радянських військ на берег і в пониззя Дніпра, до його гирла. Штурм Херсонського плацдарму тривав з 16 листопада до 20 грудня, коли опір окупантів було подолано і над залізничною станцією «Цюрупинськ» піднято червоний прапор. При ліквідації Херсонського плацдарму загинули 3,5 тисячі воїнів зі складу 13-го стрілецького і 2-го механізованого корпусів. Поховані вони в двох братських могилах в центрі Цюрупинська, де створено меморіальний комплекс.

Другий етап позначений також жорстокими боями за Нікопольський плацдарм, який по фронту, від Великої Лепетихи до Кам’янки Дніпровської, мав 130 км. і в глибину – 35-40 км.

Бої на правому березі поклали початок третьому етапу звільнення Херсонщини, в яких, окрім 4-го Українського, брали участь війська 3-го Українського фронту генерала Армії Малиновського.

Бої на нашій території тривали 140 днів, з 28 жовтня 1943 по 16 березня 1944 року. Безпосередньо Каховку, Британи, Ключове, Нову Маячку та інші населені пункти звільняли 44-А і 2-А Армії, воїни 5-го Донського кавалерійського корпусу генерал-лейтенанта Селіванова, 4-го гвардійського механізованого корпусу генерал-лейтенанта Танасчишина, 417-ої і 61-ої дивізій. До середини листопада сюди підійшла з-під Скадовська 33-а стрілецька дивізія полковника Угрюмова, на честь воїнів якої споруджено монумент на площі Сільських будівельників у нашому місті

Як свідчать історичні джерела, в боях за Британи 417 дивізія за 4 дні боїв втратила половину свого складу, 61-а дивізія, з 1-го по 10 листопада – вбитими і пораненими, померлими від ран – 150 бійців і 10 офіцерів. Невдалими були спроби з ходу форсувати Дніпро в районі Каховки, Британів, Корсунки і захопити плацдарми на правому березі.

За даними міської Книги пам’яті, з населених пунктів нашої міської Ради були призвані на війну більше тисячі воїнів. Не повернулися додому 599. З них загинули – 321, пропали безвісти – 278. Серед загиблих: офіцерів – 12, сержантів – 48,  померлих від ран – 40, розстріляні за участь у партизанському русі – 15, померли в полоні – 13,     у концтаборах – 7 чол. Багато воїнів, призваних з Дніпрян, Основи, Маслівки, Корсунки, Обривок загинули в боях за Нікопольський плацдарм на території Горностаївського, Великолепетихського та інших районів Херсонщини.

Всього в боях за звільнення Херсонщини на обох берегах Дніпра загинули і померли від ран майже 47 тис. воїнів. 34 воїни стали Героями Радянського Союзу, тисячі відзначені орденами і медалями.

На Нікопольському плацдармі воювали відомі наші ветерани Іван Єгорович Платонов, який форсував Дніпро в районі Нікополя, і вже на Правобережжі був важко поранений. В бою під Великою Лепетихою воював і був поранений Віктор Іванович Попов. У складі 33-ої стрілецької дивізії прийшов на берег Дніпра з-під Скадовська юний мінометник Сергій Павлович Домбровський, за мужність і відвагу удостоєний двома орденами солдатської Слави. Від с. Костогризевого Каховського району і до самого Берліна пройшов фронтовими дорогами Василь Миколайович Бурдюг. У групі підпільників Вертьолкіна і Пожарова в селі Козацькому виконував бойові завдання юний Микола Герасименко.

В боях за Нікопольський плацдарм брали участь Володимир Матвійович Працюк і Катерина Михайлівна Кобічева.

У кожного населеного пункту Херсонщини, як і будь-якої іншої області, – свій день звільнення від нациської окупації, своє неповторне свято. Для нас, новокаховчан, – це 2 листопада, для мешканців Херсона – 13 березня, а всієї Херсонщини – 16 березня. Це – дні пам’яті про загиблих героїв війни, мужніх, доблесних воїнів – захисників Вітчизни. Це дні вшанування живих учасників історичної битви з нацизмом, данини шани і поваги. Це дні осмислення причин трагедії, складових Перемоги, а також причин відродження неонацизму та усвідомлення відповідальності кожного громадянина за долю країни, мирне майбутнє нових поколінь.

Екскурсовод  музею історії міста Наталія Ільницька