2 листопада виповнюється 78-а річниця звільнення території Нової Каховки від нацистських загарбників

2 листопада виповнюється 78 річниця визволення сіл Ключове та Британи від нацистських загарбників. До цієї пам’ятної для новокаховчан дати музей історії міста підготував для сайту Online НК матеріал, в якому нагадує мешканцям громади про ті події та ціну, яку заплатили наші батьки та діди, весь народ України за волю та можливість жити на своїй землі.

Героїчна епопея зі звільнення України від нацистських окупантів тривала майже 2 роки. 18 грудня 1942 був звільнений перший населений пункт Луганської області, а 28 жовтня 1944 року радянські війська вийшли на західний кордон у Закарпатті, завершивши визволення рідної землі.

Територія Херсонщини була під окупацією з середини серпня 1941 до 16 березня 1944 року, або 2 роки і 7 місяців.

Її звільнення можна умовно поділити на 3 етапи. Після прориву військами 4-го Українського фронту генерала Ф.І.Толбухіна оборони німців на річці Молочній і звільнення 23 жовтня 1943 року Мелітополя, розпочалась Мелітопольсько-Каховська операція. На першому етапі йшли бої за територію між Дніпром і Каркінітською затокою Чорного моря.

Стрімко наступаючі радянські війська з 1-го до 5 листопада 1943 року на Лівобережжі Херсонщини звільнили близько 240 населених пунктів. Саме тоді, 2 листопада наступаючі радянські війська звільнили села Ключове та Британи.

Другий етап звільнення Херсонщини позначений боями за два плацдарми. До 20-го грудня поблизу залізничної станції «Цюрупинськ», в районі озера «Вчорашнє», загарбники  утримували передмостні укріплення, так званий «Херсонський плацдарм». Його площа до 100 кв. км., чотири ряди глибоких траншей з численними дзотами і бліндажами у 6-8 накатів перекриттям. Плацдарм перекривав вихід радянських військ на берег і в пониззя Дніпра, до його гирла.

Штурм Херсонського плацдарму тривав з 16 листопада до 20 грудня, коли опір окупантів було подолано і над залізничною станцією «Цюрупинськ» піднято червоний прапор. При ліквідації Херсонського плацдарму загинули 3,5 тисячі воїнів зі складу 13-го стрілецького і 2-го механізованого корпусів. Поховані вони в двох братських могилах в центрі Цюрупинська, де створено меморіальний комплекс.

Другий етап позначений також жорстокими боями за Нікопольський плацдарм, який по фронту від Великої Лепетихи до Кам’янки Дніпровської мав 130 км. і в глибину – 35-40 км.

Бої на правому березі поклали початок третьому етапу звільнення Херсонщини, в яких, окрім 4-го Українського, брали участь війська 3-го Українського фронту генерала Армії Малиновського.

Бої на нашій території тривали 140 днів, з 28 жовтня 1943 по 16 березня 1944 року. Безпосередньо Каховку, Британи, Ключове, Нову Маячку та інші населені пункти звільняли 44-а і 2-а загальновійськові армії, воїни 5-го Донського кавалерійського корпусу генерал-лейтенанта Селіванова, 4-го гвардійського механізованого корпусу генерал-лейтенанта Танасчишина, 417-ої і 61-ої дивізій. До середини листопада сюди підійшла з-під Скадовська 33-а стрілецька дивізія полковника Угрюмова, на честь воїнів якої споруджено монумент на площі Сільських будівельників у Новій Каховці.

Як свідчать історичні джерела, в боях за Британи 417 дивізія за 4 дні боїв втратила половину свого складу, 61-а дивізія, з 1-го по 10 листопада – вбитими і пораненими, померлими від ран – 150 бійців і 10 офіцерів. Невдалими були спроби з ходу форсувати Дніпро в районі Каховки, Британів, Корсунки і захопити плацдарми на правому березі.

За даними міської Книги пам’яті, з населених пунктів нашої міської Ради були призвані на війну більше тисячі воїнів. Не повернулися додому 599. З них загинули – 321, пропали безвісти – 278. Серед загиблих: офіцерів – 12, сержантів – 48, померлих від ран – 40, розстріляні за участь у партизанському русі – 15, померли в полоні – 13, у концтаборах – 7 чол.

Багато воїнів, призваних з Дніпрян, Основи, Маслівки, Корсунки, Обривок загинули в боях за Нікопольський плацдарм на території Горностаївського, Великолепетихського та інших районів Херсонщини.

Всього в боях за звільнення Херсонщини на обох берегах Дніпра загинули і померли від ран майже 47 тис. воїнів. 34 воїни стали Героями Радянського Союзу, тисячі відзначені орденами і медалями.

На Нікопольському плацдармі воювали відомі наші, нині покійні ветерани:

  • Іван Єгорович Платонов, який форсував Дніпро в районі Нікополя, і вже на Правобережжі був важко поранений;
  • в бою під Великою Лепетихою воював і був поранений Віктор Іванович Попов;
  • у складі 33-ої стрілецької дивізії прийшов на берег Дніпра з-під Скадовська юний мінометник Сергій Павлович Домбровський, за мужність і відвагу удостоєний двома орденами солдатської Слави;
  • від с. Костогризевого Каховського району і до самого Берліна пройшов фронтовими дорогами Василь Миколайович Бурдюг;
  • у групі підпільників Вертьолкіна і Пожарова в селі Козацькому виконував бойові завдання юний Микола Герасименко;
  • в боях за Нікопольський плацдарм брали участь Володимир Матвійович Працюк і Катерина Михайлівна Кобічева.

У кожного населеного пункту Херсонщини, як і будь-якої іншої області, – свій день звільнення від нацистської окупації, своє неповторне свято. Для нас, новокаховчан, – це 2 листопада, для мешканців Херсона – 13 березня, а всієї Херсонщини – 16 березня.

Це – дні пам’яті про загиблих героїв війни, мужніх, доблесних воїнів – захисників Вітчизни. Це дні вшанування живих учасників історичної битви з нацизмом, данини шани і поваги. Це дні осмислення причин трагедії, складових Перемоги, а також причин відродження неонацизму та усвідомлення відповідальності кожного громадянина за долю країни, мирне майбутнє нових поколінь.

Екскурсовод  музею історії міста Наталія Ільницька