Міський голова Нової Каховки привітав з 100-літнім ювілеєм ветерана війни Фаїну Олександрівну Кисільову

Столітній ювілей – унікальна річ! Не кожному щастить пройти такий життєвий шлях – та ще й мати чудову пам’ять, ясний розум – і заслужити від людей глибоку вдячність і повагу. Фаїна Олександрівна Кисільова належить до таких унікальних людей. І не лише за віком. Захоплення і повагу викликає і її життєва дорога – скільки пережити, витримати і подолати вдалося їй на цьому шляху!

Фаїна Олександрівна народилася 13 травня 1919 року у селі Горкіно Рудниківського району Іванівської області в Росії. Закінчила 4 класи сільської школи. Потім родина переїхала до міста Кінешма, що на Волзі. Юна Фаїна вже у шкільні роки відзначалася рішучим характером і сміливістю. Навчаючись у школі, тримала першість серед школярів зі стрільби. Після закінчення 9-го класу почала працювати в дитячому садочку вихователем. Потім закінчила робітничий факультет і отримала середню освіту.

Та мирне життя обірвала війна. 1941 рік. 22-річну Фаїну викликають до військкомату, щоб направити на курси снайперів під Москвою. Але військкомат міста Кінешма відкликає її і направляє на тримісячні курси медсестер, де її за стійкість і хоробрість вже тоді відзначив головний хірург. Після курсів Фаїна Олександрівна одразу потрапила на передову до сортувального госпіталю 34-13. Так розпочалася її фронтова дорога. Спочатку Білоруський, потім Український фронти, дійшла до Чехословаччини, де й зустріла Перемогу. Цей день запам’ятався особливо: «Дев’ятого травня прокинулась о четвертій годині ранку від потужної стрілянини, і мерщій вибігла на вулицю, – пригадує Фаїна Олександрівна. – А там таке! Хто плаче, хто сміється, обіймають один одного, стріляють в небо – війна закінчилась! Перемога!».

У 1945 році Фаїна Олександрівна вступила до Ужгородського університету на медичний факультет – обрала хірургію. Навчалася старанно, і через 7 років закінчила університет з відзнакою, а ще й військову кафедру, і отримала звання лейтенанта. За розподілом була направлена на будівництво Каховської ГЕС.

У березні 1952 року приїхала до Каховки і почала працювати хірургом в міській лікарні. Через півроку була переведена до новозбудованої лікарні у с. Малокаховка – головним лікарем. А потім доля привела талановитого лікаря до Нової Каховки – Фаїна Олександрівна Кисільова стала першою завідуючою міським відділом охорони здоров’я. З Новою Каховкою пов’язані роки її зросту як лікаря, щасливі роки подружнього життя, народження двох синів, отримання квартири, в якій і донині мешкає – вже зі своєю онукою та її сім’єю.

В чудовий ювілейний день Фаїна Олександрівна Кисільова з самого ранку зустрічала гостей. Щоб привітати цю чудову жінку, висловити їй свою повагу і найкращі побажання, вручити подарунки, до шановної ювілярки в цей день прийшли міський голова Володимир Коваленко, головний лікар Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня міста Нова Каховка» Ігор Гайдаманчук, голова профспілкового комітету медичних працівників Оксана Сарафонова, голова організації ветеранів-медиків Тамара Савеліївна Горбачова, директор територіального центру соціального обслуговування Людмила Логвінова.

Букети квітів, продуктові набори, подарунки і грошова допомога – від Президента України через УПСЗН і від міської влади. Всі ці приємні сюрпризи з нагоди ювілею Фаїна Олександрівна прийняла з вдячністю. Та найбільше раділа самим гостям. Радо запросила до святково прибраної затишної кімнати, де люблячі онуки вже накрили святковий стіл. Фаїна Олександрівна радіє – добре їй жити поряд з онуками, які дбають про неї і тішать її душу щодня своєю турботою і увагою.

На поличках – фото воєнних і післявоєнних років, на яких усміхнена ювілярка з численними орденами і медалями. Міський голова, вітаючи ювілярку, зазначив: «Такий поважний ювілей – це подія. Її обговорює все місто. Ви пройшли унікальний шлях розумної, мудрої, працьовитої і сміливої людини. Дожити до такого віку і мати щасливу нагоду зустрічати гостей, виходячи їм на зустріч – це дійсно Божа благодать! За витримані Вами випробування,за добро, за порятунок життя і здоров’я, які ви дарували багатьом людям. На всіх посадах Ви завжди були доброю, спокійною, витриманою – незважаючи на виклики долі. З глибокою повагою – вітаємо Вас!».

Улюблена пісня Фаїни Олександрівни – «Шкільний вальс», в якій є такі рядки: «Фронтовой санбат у лесных дорог был прокурен и убит тоскою. Но сказал солдат, что лежал без ног: «Мы с тобой, сестра, еще станцуем…». Ювілярка пам’ятає кожне слово цієї хвилюючої пісні. Як пам’ятає кожну сторінку свого нелегкого, але яскравого життя. І людей, які були поряд.

Зробивши пам’ятні фото, гості залишали цю гостинну домівку. Домовились про наступну зустріч – адже через пару тижнів день медика! Проводжаючи гостей, Фаїна Олександрівна пошуткувала: « Дякую за привітання! Мені сто років. А ви – наздоганяйте!».

Вікторія Деркач

Поділіться цим:
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial