Новокаховський історик розкрив чергову історичну сторінку Херсонщини

В рамках проєкту «Зробимо наш край відомим!», започаткованого відділом культури і туризму Новокаховської ОТГ Херсонщини, Оnline НК оприлюднює чергову розповідь про історичне минуле нашого краю.

Сьогодні розмова піде про унікальну історичну родзинку нашого краю, яка до теперішніх часів не збереглася, але залишається дуже важливим елементом історії нашої місцевості. Це Таванська переправа. Саме їй ми завдячуємо появі великої кількості міських та сільських поселень на обох берегах Дніпра в центральній Херсонщині, тому що це місце завжди було найважливішим пазлом на одному із найбільших торгівельних шляхів Східної Європи “з Києва до Криму” і навпаки. Здійснювалася вона з лівого берега (біля турецької фортеці Аслан-Кермен) через рукав Дніпра Кінські Води на острів Тавань, а з острова через Дніпро на правий берег (біля турецької фортеці Кизи-Кермен).

Свою назву переправа отримала від острова Тавань (з тур. та кримськотатар. Тaban, Tavan – “підошва”, “пласке місце”). Сьогодні майже весь острів затоплений, але його частину можна побачити зараз, він відділяє води Каховського шлюзу(Кінські Води або Конкп) від вод самої Каховської ГЕС(Дніпро), на ньому збереглися залишки старого маяка.

Значення переправи докладно описав відомий дипломат Великого князя Литовського Михалон Литвин у своїй праці «Про звичаї татар, литовців і москвитян» (Базель, 1615 р.): «Київ дуже багатий на іноземні товари, бо нема шляху більш звичного, як давня, давно прокладена і добре відома дорога, що веде з чорноморського порту міста Кафи, через ворота Таврики, на Таванську переправу на Дніпрі, а звідти степом у Київ; цією дорогою відправляють з Азії, Персії, Індії, Аравії і Сирії на північ у Московію, Псков, Новгород, Швецію і Данію усі східні товари, а саме: дороге каміння, шовк і шовкові тканини, ладан, пахощі, шафран, перець і інші прянощі. Цією дорогою часто йдуть іноземні купці: вони створюють загони, іноді в тисячу осіб, які називають караванами, і супроводжують обози, що складаються з численних навантажених возів і нав’ючених верблюдів. Раніше такі каравани платили значне мито предкам вашої величності при переправі через Борисфен у Тавані; там і до цього часу збереглась у цілості кам’яна будівля із склепіннями, яку і наші, і татари, і греки називають Вітовтовою банею, і розповідають, що в ній жив колись митник Великого князівства Литовського, що збирав мито; якщо ж хто-небудь не сплачував мита або спійманий був на перелюбстві, того карали у Києві конфіскацією усього майна». Тобто за часів правління князя Вітовта Таванська переправа була прикордонним пунктом між Великим князівством Литовським та Кримським ханством.

Можна тільки уявити скільки різних мов чули наші береги Дніпра, щось на кшталт Вавилонського стовпотворіння, скільки різних коштовностей та краму перевозили його блакитні хвилі, скільки людей і тварин за весь час існування переправи скористалися її послугою.

Після смерті Вітовта, Тавань повністю переходить під контроль Кримського ханства. На мапах М.Кузанського, Я. і Р.Гастольдо неодмінно показані Тавань, Черкаси чи Канів як головні пункти києво-кримського торговельного тракту. На мапі Я.Гастольдо 1548 р. навіть Київ не відмічений, але Тавань показана. Французький військовий інженер Гійом-Левассер де Боплан в “Описі України, або областей королівства Польського, розташованих між кордоном Московії і Трансильванії” (1650р.) по особливому описує важливість Таванської переправи, називаючи її “найкращою” на Дніпрі: “Тавань – це протока і велика переправа для татар, оскільки ріка тече тут одним руслом і має не більше 500 кроків завширшки, руський берег дуже високий і стрімкий, а протилежний – низький, який є островом Тавань, що у повінь не затоплюється. Це дуже підходяще місце для форту, щоб приборкати козаків і перешкодити їм виходити в море. Річка пливе нероздільно, тобто єдиним каналом на протязі двох льє і тільки нижче починає розливатися, утворюючи нові острови і канали. Острів Тавань має у довжину до двох з половиною, а в ширину – до третини льє. Канал, що лежить між згаданим островом і Татарією, називається Кінські Води; ми про нього вже говорили. Коли ріка не в розливі, її можна перейти на конях; добра половина острова, зокрема на західному боці, затоплюється (Льє = 4 км 444 м). Переправа особливо зручна як через те, що знаходиться на відстані лише одного дня шляху від Криму, так і тому, що її легше переходити, бо має тільки два канали: перший – Кінські Води, який звичайно можна перейти на конях в цьому місці, а потім Дніпро, який треба долати вплав, але він не дуже широкий, хоча все-таки може мати до 500-600 кроків.»

Таванська переправа відігравала значну роль не тільки у торгівельному плані, а і у військовому, тому нерідко ставала місцем сутичок та бойових дій. До прикладу, у 1523 р. козацькі загони Семена Полозовича і Криштофа Кмитича цілий тиждень не пропускали татарського війська через Тавань. Вона згадується у листах писаря Івана Виговського, як місце висадки «десанту» татарської кінноти, в переписці польських королів та татарських ханів, в міжнародних договорах та трактатах. Відомо, що, в рамках підготовки Національно-Визвольної війни українського народу з-під польського володарювання середини XVII ст., тут переправлявся гетьман Богдан Хмельницький, прямуючи до хана в Бахчисарай. І взагалі Таванська переправа дуже тісно пов’язана із українськими козаками, які доволі часто нею користувалися.

Пізніше, у 1695 році війська гетьмана Івана Мазепи здобули фортецю Кизи-Кермен та фортеці на острові Тавань. Тепер, за підтримки гетьмана контроль над нею перейшов до козаків. Після Полтавсього погрому у запорожців відібрали перевіз, до якого приставили татарина для того, щоб він, перевозячи через Дніпро купців, не давав користуватися від перевозу запорожцям. Через деякий час кримських хан дозволив їм знову контролювати переправу.

Дмитро Яворницький описує це так: “Підтверджуючи таку обіцянку своїм властним листом, хан зробив у ньому приписку про те, аби тих з українських чи з кримських купців, які їхали до Криму або поверталися з нього і не представлялися кошовому отаманові, без сплати грошей не перевозити через перевіз. Після цього запорожці, знову відібравши за ханським листом до своїх рук переправу, усіх, хто їхав до нього почали відсилати насильно у Січ, і тоді скільки кошовий отаман напише перевезти возів, стільки й перевозили їх, без листа ж кошового зовсім нікого не перевозили через Дніпро. Кошовий давав від себе для конвою провідників, і купці усякому провіднику мали платити по 10 талярів від себе. Коли ж українські купці, уникаючи Кизикерменського перевозу, робили коло у декілька миль степом лівого боку Дніпра, то запорожці наздоганяли їх поблизу річки Самари і розграбовували усі їх товари і добро”.

Я думаю, кожному із нас цікаво, що ж було на самому острові. Про це ми поговоримо наступного разу. (Інформація підготовлена за матеріалами Гейко А. “Переправа, переправа…”, Гедзь Т. “Тавань і таванські переправи на картах XVI–XVII століть”, Яворницький Д. ” Історія запорізьських козаків”). Поділіться цією інформацією з друзями! Зробимо наш край відомим!

Кравчук Богдан, історик, головний спеціаліст відділу культури і туризму Новокаховської міської ради