Історія Херсонщини: залишки палацу Фальц-Фейна в Новоолександрівці

В селищі Новоолександрівці, що в Нововоронцовському районі Херсонщини, збереглись зруйновані останки палацу Олександра Фальц-Фейна.

Історію цієї споруди Online Нова Каховка розповів новокаховський історик Богдан Кравчук.

Палац Олександра Фальц-Фейна має унікальне значення для Херсонщини, адже це один із небагатьох палаців в нашій області, який зберігся до наших днів хоча б у зруйнованому стані. Географічно він розташований в селі Новоолександрівка, але історично належить до села Гаврилівка Нововоронцовського району.

Землі Гаврилівки у 1780-х роках були подаровані Катериною ІІ відомому російському поету Гаврилу Державіну, але він тут ніколи не бував. В середині ХІХ століття відомий землевласник Таврійських степів – Фрідріх Фальц-Фейн придбав цей маєток. У 1895 році його успадкував внук Фрідріха – Олександр Фальц-Фейн. Він був дуже освіченою людиною, якій вдалося змінити систему використання земельних ресурсів за допомогою новітніх технологій та методик, що зумовило збільшення врожайності і зростання ролі землеробства та виноградарства в Північному Причорномор’ї.

Отримавши маєток у спадок Олександр Едуардович висадив у ньому дендропарк площею 300 гектарів, який став зеленою домівкою для багатьох птахів та звірів. Павичі та лами спокійно проходжувались по алеям та біля красивих фонтанів, що створювало райську атмосферу для гостей. На 100 гектарах за допомогою системи каналів та дамб було облаштовано три ставка, які були наповнені різними видами риби.

Особливо цікаво описує парк перша жінка Олександра Едуардовича Анна Петрівна Фальц-Фейн в «Письмах из Maison Russe» «В нашем имении Гавриловка в большом парке я с удовольствием, с радостью занималась хозяйством сама. Кроме акации и терна (говорят, из его шипов был сделан венец для Иисуса Христа), из-за сухого климата никакие другие деревья не растут. Но поскольку парк имел прекрасную ирригацию, то у нас были маленькие рощицы — сосновые, березовые, кленовые. Длинная аллея из високих густих сосен вела к большому озеру. Из различных садоводств у нас образовались богатые коллекции цветущих кустарников и роз, была даже одна совсем зеленая роза».

Палац був збудований на рубежі ХІХ – ХХ століть в стилі неокласицизму з елементами неоренесансу. Двоповерховий будинок з ліхтарем у вигляді чотирикутного склепінчастого бельведера мав компактний прямокутний план із симетричним рішенням усіх фасадів. Їхня стриманість порушувалась високою баштою з фігурним куполом і шпилем, яка підносилась над центральним ризалітом північного фасаду, тоді як парадний вхід, у вигляді величезного двосвітного аркового порталу широкого виносу, був влаштований із заходу. Велику засклену арку входу доповнювали симетрично вирішені широкі тераси по обидві сторони від порталу.

В середині Палац був схожий на парк, велика кількість кімнатних рослин, що зростали уздовж стін зберігали райську атмосферу. Унікальним інженерним елементом будівлі був акваріум, розташований на другому поверсі Палацу, своєю красою він мав не тільки здивувати гостей, а й запам’ятатися їм назавжди. Ось як описує життя в Палаці Анна Петрівна: «Мы были в Гавриловке. Моей дочери было 6 лет. 25 декабря — в Рождество — мы, мой муж и я, поехали в 5 часов к соседям. Когда вернулись обратно, взволнованный фельдшер сказал нам, что у моей дочери температура 40. Дифтерия. А врач жил в 45 км от нас. Можете себе представить, что я пережила, пока он не приехал, — она задыхалась. Я тотчас велела перевести ее из детских комнат на втором этаже вниз, в мою спальню, чтобы уберечь сына от заражения. За пять дней дочь выздоровела. Она скучала. Тогда я велела перенести большую елку из залы в спальню. Игрушки сняли, и она сама уложила их в вату, в коробки, которые убрали на чердак.» За цими описами звичного життя родини Фальц-Фейн ми можемо приблизно зрозуміти розташування кімнат в палаці та їх призначення.

Відпочинок в Гаврилівці був унікальним і творчим. Анна Петрівна розповідає про свої враження від насолоди перебування тут: «В Гавриловке я ездила верхом почти ежедневно, с гончими, — замечательная русская порода, белоснежная, с узкой длинной мордой, — охотясь на лис и зайцев. Моя Лиза была beaiity*, она следовала за мной на террасу по лестнице и также по степи, когда я рвала цветы». Син Олександра Едуардовича від другого шлюбу Едуард розказує про важливість Гаврилівки для його батька: «Отец мой, Александр, по рассказам матери, рано утром уходил из свого поместья Гавриловка в близлежащую степь. Обязательно прихватывал с собой нотную тетрадь. Он никому не рассказывал, как писал свою музыку, под влиянием каких картин, эмоций. Но, как правило, из творческих странствий возвращался победителем — в нотной тетради оказывались нове мелодии, а то и вполне завершенные музыкальные вещи, среди которых случались марши. Вечером отец не ложился спать, пока не исполнит на рояле написанное днем, не отшлифует его до степени, удовлетворяющей его вкусы и требования».

При Фальц-Фейні Гаврилівка декілька разів змінила свою назву. Спочатку вона стала називатись Фальц-Фейнове. Під час Першої світової війни в знак протесту проти розпочатої Німеччиною війни переназвана в Державине. Великим горем для маєтку стали воєнні часи 1917-1921 років. У Гаврилівці панували солдати різних мастей і властей, для яких було великим задоволенням полювати на диких звірів, котрі вже звикли до людей і не очікували від них небезпеки. Трагедію палацу Анна Петрівна описує так: «Дворец моего мужа и мой — 45 комнат — сожжен. Дом не хотел гореть. Они забили его соломой до второго этажа, но дом все равно не хотел гореть. Тогда из города Херсона они привезли бочки с керосином. Идиоты. Они же могли организовать детские сады, дома для престарелых, школы. Но классовая ненависть была слишком велика.» Після встановлення радянської влади ставки разом із дамбою були зірвані, що призвело до знищення великої кількості риби. Нащастя до нашого часу збережено багато фотографій Палацу, які допомагають хоч в уяві відновити його в першопочатковому вигляді.

Уявити тільки, яка це була краса! Ось такий був Палац в степах Херсонщини! Це наша історична спадщина, пам’ятаймо і не забуваймо про неї. Поділіться цією історією з друзями! Зробимо наш край відомим!

Історик Кравчук Богдан