Туристична подорож новокаховських ліцеїстів до Західної України

Вже давно доведено, що по-справжньому щасливою людину роблять не речі, а емоції, а найбільше емоцій можна отримати під час подорожей. Саме подорожі, окрім неймовірних вражень та мільйонів чудових світлин, цікавих людей та красивих місць на землі дарують нам відчуття наповненості, гармонії та щастя!

Саме ці емоційні складові та впевненість у необхідності краще пізнати свою країну керувала батьками учнів 9-х класів техніко-економічного ліцею, і вони, не вагаючись, вирішили подарувати своїм дітям незабутній випускний – подорож Україною. Тим паче, що минулого літа 9-Б вже започаткував традицію літніх мандрівок.

Наступного дня після урочистого отримання свідоцтв про здобуття базової середньої освіти 38 учнів разом із класними керівниками та батьками вирушили  у черговий екскурс в історію нашої країни.

Не важливо яка погода, важливо яке світло у вас всередині, воно освітить найтемніші коридори, а енергетика проникне у кожного, хто поруч з вами! Тому спекотна доба в потязі стала лише моментом очікування нового, неосяжного, вражаючого. Але скільки дитячої впевненості, організованості та рішучості вона відкрила усім – діти перевіряли свою відповідальність та дорослість, переплітаючи дитячою безпосередністю і молодіжною веселістю.

Для відправної точки усіх подальших маршрутів не випадково було обране місто економічного, освітнього, культурного та туристичного осередку країни – Кам’янець – Подільський. «Квітка на камені» – так говорила про нього Леся Українка. Він займає третє місце після Києва та Львова за кількістю пам’яток старовини і культури. А Львів ми вже бачили минулого літа!

Кожен хто хоча б раз у житті побував у Кам’янці буде прагнути повернутися сюди ще раз. Магнетизм міста зачаровує оригінальним поєднанням клімату, характеру мешканців та навколишньої архітектури. Це місто з душею середньовіччя. Своєрідність та унікальність його полягають у гармонійному поєднанні ландшафту з містобудівною структурою середньовічного міста, в якому військові інженери, використовуючи чудові природні властивості створили фортифікаційну систему, що не має аналогів у Європі.

Неглибока річка Смотрич робить петлю навколо скелястого масиву, на якому розташоване Старе місто. А скелястий каньйон  зберігає у темних водах Смотрича свої історичні легенди. Каньйон має виняткову антропологічну цінність як витвір природи силурійського періоду з рідкісною флорою та фауною. Історія існування охоплює понад два мільйони років. Сорокаметрова висота та сто вісімдесят метрів шириною, він повністю оточує старе місто, створюючи тим самим природній бар’єр і оборонний щит Кам’янця. Він ніби показує, наскільки потужнішою може бути природа в порівнянні з людиною.

Неабиякий інтерес викликає і унікальний Замковий міст, що сполучає Старе місто із Замковим комплексом. Досі існує немало суперечок щодо його походження. Деякі науковці стверджують, що міст було закладено ще римлянами у II столітті під час походу Троянового війська на Дакію.

До складу Кам’янецької фортеці входять одинадцять башт, кожна з яких має свою назву й історію. Так, наприклад, найвища башта названа Папською тому, що була збудована на кошти, виділені папою римським Юлієм II. Ще її називають Кармелюковою, бо в ній тричі був ув’язнений український народний герой Устим Кармелюк. У Чорній (кутовій) башті знаходиться криниця глибиною 40 м і в діаметрі 5 м, видовбана у скелі. Досі тут зберіглося величезне дерев’яне колесо з пристроєм для підняття води на поверхню.

В ХХ столітті Кам’янець-Подільська фортеця, історія якої на той час нараховувала біля 10 змін влади, знову переживала буремні часи, доки не стала столицею УНР. Зараз стара фортеця «Кам’янець Подільський» внесена до списку визначних пам’яток архітектури ЮНЕСКО.

На нічну фортецю, яка світиться як Діснейленд, можна дивитись не відриваючись усю ніч, і тільки хмари на небі роблять дійство світла мінливим.

А взагалі, окрім Старої фортеці, у місті так багато архітектурних ансамблів, релігійних споруд різних часів, які були свідками буремних подій середньовіччя. Ми проходили повз польські фільварки, руські фільварки… І серед усього історичного різнобарв’я доброзичливі жителі, серед яких переважає молодь, органічно закохана у красу та винятковість свого міста, яка намагається переконати усіх гостей що воно найкраще! Це мотивує на добрі вчинки та гарні слова у відповідь!

Ми мандрували Тріумфальною аркою, що була побудована в пам’ять про останній візит польського короля, де всі загадали бажання. Проходили коридорами Нового замку, збудованого у XVII ст., що є єдиним збереженим зразком такого типу споруд нідерландської школи. Прислухалися до тиші Кафедрального костелу Святих апостолів Петра і Павла. Християнський храм за правління турків став мечеттю, до нього прибудували мінарет, а коли вигнали загарбників із міста, то нічого зносити не стали, а просто прибудували скульптуру Діви Марії. Та бачили міст «Лань, що біжить» – заввишки 54 метри. Завдяки тому що міст найвищий та найвитриваліший у Європі, тут було організовано екстрим-аукціон «Банджі джампінг», де багато охочих змогли полоскотати свої нерви.

А щоб враження про туристичне місто склались якнайкраще, вся наша велика ліцейська родина оселилась на 3 дні у найромантичнішому готелі «7 днів» у центрі Кам’янця. Емоції дітей не встигали оновлюватись новими здивуваннями – дехто здійснив свою мрію про басейн саме у стінах готелю.  І майже всі жваво обговорювали майбутню перспективу нашого міста у будуванні Центру олімпійських видів спорту з водяним раєм.

А далі був шлях до серця Буковини. Зважаючи на те, що екскурсанти стоять на порозі обрання подальшого шляху в навчанні, наступною зупинкою став один із найстаріших класичних університетів в Україні – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Комплекс споруд університету, збудований в 1864-1882 рр. як резиденція буковинських митрополитів Буковини і Далмації, за проектом відомого чеського архітектора Йосифа Главки, у еклектичному будівельному стилі, з домінуючими мотивами візантійської та романської архітектури. Резиденція митрополитів Буковини і Далмації є третім український об’єктом, що входить до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Сьогодні його називають українським Хогвартсом. Навіть коридори корпусів університету вражають довершеністю: грецькими меандрами дивує мармурова підлога, розписи нагадують про високе, склепіння стель переносить у давнину. Що вже казати про оздоблення парадних залів! Найвідоміші приміщення головного корпусу: «Мармурова», «Червона», «Зелена» та «Блакитна» зали. Найцікавіша зала колишньої резиденції митрополитів Буковини і Далмації – “Червона”. Стіни там оздоблені китайським шовком, стеля декорована вишуканими орнаментами, а підлога встелена паркетом з червоного буку, дубу та зеленої липи. А величезні венеціанські дзеркала здатні омолодити кожну жінку, що в них подивиться, а кожного чоловіка позбавити гріхів. Так стверджує легенда. Чи можна їй довіряти, ми перевіряли на власному досвіді.

Сьогодні в цьому закладі отримують освіту понад 15 тисяч студентів – маленьке місто в місті, в якому заворожують три складові: духовна сила, архітектурна краса та невгамований молодістю розум. Лише у 1899 році в Чернівцях з’явилися студенти-дівчата: спочатку їх було всього чотири, але у 1909 році їх кількість зросла до 75; сьогодні у закладі навчаються майже 9,5 тисяч дівчат. І тут наші хлопці замислились над своєю подальшою освітою.

Має університет і власні табу. Їх два: не можна палити та ходити по гравійній доріжці перед головним корпусом. Доріжка з секретом: під нею ховається спеціальна дренажна система, що виводить зайву вологу і тим запобігає руйнуванню цегли всієї споруди.

Для когось з екскурсантів це був перший досвід відкритої двері до ВНЗ, з яким вони перетнуться через два роки. А поки що емоція величі перемогла емоцію сподівань…

Університет — не лише шедевр романтичного історизму,  не лише 13 факультетів та 59 кафедр, а й один із символів історії Чернівців, серед яких ми охоче вдивлялись у стилізований кований ключ, подарований місту ковалями до ювілею, величезний велосипед, сонячні часи на будинку, музичний пам’ятник Ф.Листу, алею слави. Подумки відправляючись в історичну подорож серцем Буковини, ми йшли по вулиці, яку 200 років тому підмітали трояндами…

Наступний день підготував нам зустріч у Чернівецькій області з одним із семи чудес України – Хотинською фортецею. Тихе дзеркало Дністра відображало величну споруду,  історія якої налічує більше тисячі років. Турецькі і польські вояки, козаки і гетьмани у різні періоди жили тут. Хотинська фортеця – свідок численних війн та баталій. Протягом століть вона була центром розвитку ремесел і торгівлі, культури та економіки. Ця середньовічна красуня може багато розповісти тому, хто побажає вислухати її…

Легендарні фортечні стіни найкраще передають атмосферу історичних подій. Адже тут справді неодноразово відбувалися великі битви. Основні битви під Хотином відбувались у 1509, 1530, 1621 та 1673 роках. Саме тому бастіони, які стали німими свідками боїв, та визначили долю Європи, так вабили режисерів кінострічок. Стіни Хотинської фортеці слугували декораціями для зйомок більш ніж десяти художніх фільмів, серед яких «Д’Артаньян і три мушкетери», «Тарас Бульба», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Чорна стріла», «Захар Беркут».

Хотинський замок, наче німий страж, зберігає на своїх теренах безліч легенд, таємниць. Навіть стіни фортеці оберігали її завдяки незвичайним візерункам на них, які помітні донині: вавілони (символи зодчої мудросі) та голгофи (символи святої гори) надавали мурам потойбічної сили. Ці символи були священними для християн, та турецька культура не змогла стерти їх з обличчя будівлі, бо для цього треба було руйнувати стіни.

Ми потрапили у середньовічну споруду, яка була одним із найбільших військових форпостів Османської імперії, могутнім захистом українських земель. За фортецю боролись князі та імперії, а ми мали змогу пропустити через себе тисячолітню історію нашої країни, перебуваючи у самому серці української витримки та сили, адже за всю історію Хотинської фортеці, штурмом її ніхто ніколи не захоплював.

З гордістю за витримку та непереможність предків залишала наша група Хотин – давнє місто двох світів – християнського і мусульманського, щоб продовжити подорож наступною зупинкою у Тернопільській області, в с. Кривче.

Подорож до казки супроводжувалась недовгими гірськими мандрами, які привели нас до найбільшої гіпсової печери Європи – «Кришталевої». Півтори години підвищеної іонізації повітря і води, при абсолютній відсутності патогенних організмів, а ще омріяна всіма прохолода, після аномальної для червня спеки!

Насторожено під ногами кольоровими плямами жевріли тьмяні відблиски ламп, склепіння та стінки виблискували крупнокристалічним темно-коричневим гіпсом, гладенько відшліфованим стародавніми водами. Ліворуч і праворуч зачаївся морок, ховаючи напівзасипані отвори бічних відгалужень. Ми пробирались через Зал Скель, Коридор кам’яних бурульок, Зоологічний Зал, Кришталевий коридор, відвідали місце виміру талії, доторкнулись до каменю бажань, чудодійного каменю-анальгіну, прокрадалися повз розсипані кристали білого, кремового та рожево-бурштинового кольору до «господаря печери» – Кам’яного буйвола, а під ногами плутався «хребет крокодила». Дива та й годі!

А поміж «памороззі» вкраплення пластинчастого гіпсу, який ще називають «Мар’їним склом» – проносились кадри казки «Кам’яна квітка», яку знімали саме в цій печері. І кожен з нас заглибився у свою атмосферу невгамовної фантазії, та все одно нас тягнуло до сонця, до неба, а точніше до білого світу.

Підземелля Придністровського Поділля зі своїми вигадливими залами, галереями, гротами розкинулось на 23 кілометри на глибині сорока метрів! Єдина освітлена печера на заході України, з туристичним маршрутом близько 3 км – це одне із тих див, яке викликає захоплення та неймовірні емоції…

Повертались додому ми із зовсім іншою дійсністю життя. Вражені історичною приналежністю України до древнішої європейської держави, кожен обмірковував ту частинку сили, мудрості та справжності, яка закладена у генетичний код кожного українця. І в очах наших дітей викарбовувалась відповідь на питання «Де шукати кращого життя?». І ми дорослі зрозуміли, що це місце саме в нашій країні, а нашим дітям ми змогли показати наскільки Україна безмежна та сильна, весела та мудра, рішуча і вразлива, казкова і водночас справжня. Треба тільки поглянути на те, що залишили нам у спадок волелюбні предки, поглядом добра, мудрості та любові до винятковості нашої країни.

Останній урок дев’ятих класів техніко-економічного ліцею, довжиною у п’ять днів, промайнув подорожжю у глибину віків та мрії кожного. А домашнім завданням до пройденого матеріалу стала порада насолоджуватись кожним прожитим моментом та колекціонувати свої спогади та приємні враження!

Яна Малига

 

Поділіться цим:
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial