Звідки у таврійських степах Херсонщини з’явились шакали

На території Херсонщини все щастіше почали траплятися непоодинокі випадки агресивної діяльності нового для таврійських степів виду хижаків – шакалів.

Спершу їх бачили у Генічеському районі, потім — у Бериславському, а далі вже й на лівобережжі Дніпра, біля Олешок та Голої Пристані, повідомляє agrotrend.com.ua.

У повідомленні йдеться про те, що близько десятиліття тому з Північного Кавказу та ростовських степів у степи таврійські почали проникати шакали.

Місцеві жителі й мисливці вважали такі зустрічі поодинокими випадками, а насправді відбувалася міграція представників виду, який цілеспрямовано інтегрувався в екосистему. Причому цей процес майже непомітно завершився: є докази та підтвердження експертів, що шакали вже дійшли до Кінбурнської коси на адміністративній межі Херсонщини та проникли на Миколаївщину.

«Співробітник Національного природного парку «Білобережжя Святослава» Олег Маркауцан відзняв на камеру свого мобільного телефону шакала на березі лиману, що межує з ділянкою «Волижин Ліс» Чорноморського біосферного заповідника.  Якість запису поганенька, однак те, що на ній саме цей хижак, розібрати можна. І він не один. Судячи зі слідів та свідчень очевидців, на території ЧБЗ вже з’явилося зо три десятки шакалів. Їх відстріл на заповідних землях не ведеться — єгері на кордонах лише намагаються відігнати непроханих гостей. Але радикально це питання  не вирішує: шакали вже «відмітилися» і на півострові Ягорлицький Кут, біля сіл Іванівка, Геройське, інших», — визнає науковий співробітник Чорноморського біосферного заповідника, кандидат біологічних наук Зоя Селюніна.

Шакали за розмірами менші за звичних нам степових вовків — аборигенного виду, та шкоди від них чи не більше. Вони активно винищують гнізда птахів, «не розбираючи, чи то рідкісні, чи поширені», дрібних ссавців.

Ці хижаки менше бояться людей і можуть групами нападати навіть на велику рогату худобу.«Якщо не стримати розмноження зажерливих зайд, вони можуть швидко спустошити і плавні, і рукотворні ліси Херсонщини, та й худобу на пасовищах за селами без нагляду буде небезпечно залишати. Але біда в тому, що проблему ґрунтовно ніхто не вивчає, і варіантів її комплексного вирішення не пропонує. Все обмежується прямолінійними разовими акціями.